Коли ми чуємо слово танго, ми уявляємо собі пристрасть, вишуканість, тендітних та спокусливих жінок.
Так, все це справді асоціюється із танго сучаним.
Танго – унікальний жанр. Естетичний оргазм можна отримати і коли ти його танцюєш, і коли спостерігаєш за танцівниками і навіть, коли слухаєш. Цю насолоду отримують слухачі вечорів Fairmont Classic, на одному з яких, у неділю 30 жовтня, прозвучали кращі зразки аргентинського танго у виконанні Kyiv Mozart Orchestra Marco Concert.
Повному зануренню у атсмосферу цього спокусливого танцю спряли інтер’єри концертної зали готелю Fairmont, марсаловий тон освітлення і навіть жагуче бордо костюмів виконавиць. До дна, наче п’янке вино, напувались атмосферою пристрасті глядачі, серед яких були і закохані пари і ті, хто прийшов на такий вечір, знайти своє кохання.
Танго на вечорах Fairmont Classic об’єднує серця. У програмі вечора звучали хіти жанру авторства Астора П’яцоли, як то “Por una cabeza” із кінофільму “Запах жінки”, “Adios nonino”, “Оblivion” танго забуття, яке 1993 році було номіноване на премію Греммі. Та, звісно, не обійшлося без найулюбленішого глядачами “Libertango”, яке оркестром виконувалося на біс. Астор П’яцола був не лише видат6им композитром у жанрі танго. Він той, хто зміг йому надати королівського лоску – поєднавши традиційний аргентинський танець із джазовими стандартами та класичною музикою. П’яцола зміг вивести танго на велику сцену: його твори були першими, які виконувались на серйозних сценах перед серйозною публікою. Фактично він одружив народний аргентинський танець із світським товариством.
А народжувалося танго у портових африканських тавернах. Власне й своє ім’я цей танець отримав від назви африканського барабана “тамбо”, звуки якого супроводжували ритуали. Тоді танго був суто чоловічий танець, жінок у нього не допускали.
Часто кавалери, чекаючи на свою чергу в будинках побачень Аргентини, тренувалися один із одним в розучуванні рухів, а вже після, впевнені у своїй майстерності, наважувалися виконати танець зі спокусливою партнеркою.
Переплетінням інь та янь, чоловічого та жіночого, танго стало тоді, коли до нього додалися звуки іспанської хабанери, андалузького фанданго і креольської мілонги.
Італійці наділили танець пристрастю і меланхолією, іспанці доповнили ритмами фламенко, а кращими виконавицями жіночої партії стали, звичайно ж, темпераментні красуні зі Східної Європи.
Якщо вам захочеться пристрасті на гостроті натягнутого нерву – танцюйте танго, слухайте танго, живіть у його ритмі.
Автор: Наталія Кудряшова
