Художниця Олександра Екстер народилася 18 січня 1882-го у Білостоку на північному сході Польщі. За кілька років її батька чиновника Олександра Григорович перевели працювати у Київ і сім’я переїхали з ним.
Олександра Григорович закінчила Київську гімназію святої Ольги і 1899-го отримала свідоцтво про звання домашньої вчительки. У 1901-1903 роках навчалася у Київському художньому училищі.
Тоді ж з Парижа до Києва прибув художник Сергій Ястребцов. Мав виконати волю покійного батька і закінчити юридичний факультет. Відвідував і заняття в художньому училищі. Як учень паризьких майстрів, робив це зверхньо. Дружив в училищі тільки з Олександрою Григорович. Відкрив для неї тодішніх французьких поетів та художників. Переконав, що найцікавіші художні школи розвиваються у Парижі.
Саме Сергій Ястребцов знайомить Олександру Григорович з чиновником Київського окружного суду Миколою Екстером. Той закохується у художницю. Наприкінці 1905-го пара вінчається.
Завдяки чоловіку Олександра Екстер потрапляє у коло впливових дворянських родин Києва. Найбільше зближується з Наталією Давидовою із давнього роду Гудим-Левковичів. Жінка захоплюється народним мистецтвом і утримує у родовому маєтку Давидових у Вербівці біля Черкас майстерню вишивальниць. Олександра Екстер багато часу проводить там. Долучається збору старовинних зразків вишивки і ткацтва по околицях. На основі знахідок розробляють варіації та поєднують із сучасними формами. Використовують для оздоблення подушок, сумок та поясів.
Давидова і Екстер беруть участь у організації виставки народних промислів у Києві. Входять до колективу, який працює над розділом “Вишивка”. На підготовку витрачають майже рік.
“Останнім часом місцеві візерунки витісняються і в багатьох місцях їх уже замінили орнаменти, запозичені з друкованих альбомів, додатків до дешевих журналів, премій до мила, – йшлося у вказівках музейників. – Нас цікавлять лише старі, самобутні вишивки на сорочках, рушниках, хустках – їх ще можна знайти у скринях у старих людей. Збирати такі зразки не важко: за невелику поштучну плату або в обмін на цукерки і пряники, селянські діти, а то й дорослі, зберуть їх скільки завгодно”.
Для виставки Олександру Екстер просять відтворити інтер’єр хати заможного українця XVIII століття. Роботу визнають дуже реалістичною – мисники, зброя, меблі, посуд. На одній із стін авторка робить експозицію килимів, писанок та вишивки. У ній всі зони дуже органічно поєднані.
Тоді ж Олександра Екстер захоплюється керамікою майстрів із села Дибинці – тепер Обухівський район на Київщині. Мотиви тамтешніх гончарів використовує у своїх творах. Виробами користується протягом подальшого життя у Києві та Парижі.
Після виставки створюють Київське кустарне товариство. До нього входить і Олександра Екстер, Наталя Давидова очолює. Товариство підтримує утворення центрів виробництва і допомагає збувати продукцію по містах Російської імперії, у Європі та США.
Художниця Олександра Екстер писала пейзажі і натюрморти у стилі кубізм та футуризм. Використовувала традиційні українські мотиви. Її картину “Венеція” на аукціоні у Лондоні 2009 року продали за $1,7 млн. Стала найдорожчою роботою художниці. Протягом 2000-х більш ніж за $1 млн на аукціонах продали іще картини Екстер “Пікнік на пляжі”, “Жінка з птахами”, “Пуристська композиція”
