Основною темою на порядку денному Південного Кавказу є підписання мирного договору між Азербайджаном і Вірменією. Після Другої Карабаської війни та антитерористичних заходів 19–20 вересня 2023 року виникли нові можливості для укладення мирної угоди. Але все ще існують перешкоди на шляху до миру. Основна з них — це питання карт замінованих територій. Мінний тероризм — це один з основних проявів вірменського тероризму.
Мінний тероризм Вірменії після 44-денної Вітчизняної війни проявляється ще більш відкрито й чітко. Насправді з 2020 року сотні громадян Азербайджану стали прямими або опосередкованими жертвами мінного терору, і це ще раз доводить, що Вірменія не відмовляється від позиції помсти. Адже внаслідок багаторічного мінування територій цей процес триває.
Внаслідок триваючого мінного терору Вірменії невинні люди продовжують втрачати життя та здоров’я. Починаючи з 2020 року, через вибухи мін, закладених з вірменської сторони, а також від вибухів нерозірваних боєприпасів, загинуло або було поранено 392 особи. Це не лише фізична, але й серйозна психологічна та соціальна проблема.
Міни, закладені на наших територіях під час окупації, становлять серйозну загрозу для встановлення сталого миру в регіоні. Для усунення цієї загрози міжнародне співробітництво та підтримка є вкрай важливими.
Водночас серйозно має бути врахований гуманітарний стан на територіях, забруднених мінами Вірменією, і Вірменія має бути притягнута до відповідальності в рамках міжнародного права — це залишається важливим зобов’язанням перед відповідними міжнародними організаціями. Цілеспрямоване мінування є серйозним порушенням прав людини та ускладнює відновлення миру і безпеки в регіоні.
Проблема мін сьогодні перетворилася на одну з найбільших проблем Азербайджану. Після 30-річного грабунку і руйнувань, спричинених Вірменією, Азербайджанська держава здійснює масштабні роботи з відновлення та будівництва у звільнених від окупації Карабаху та Східному Зангезурі, повертає колишніх переселенців до рідних домівок. Але мінна загроза є серйозною перешкодою для цього процесу, джерелом небезпеки для життя та здоров’я громадян.
Мета Вірменії — війна проти мирного населення Азербайджану. Міни, виявлені в житлових будинках, на кладовищах та в інших місцях на звільнених територіях, у тому числі й міни-пастки, свідчать про це. Навіть навколо деяких масових поховань закладено міни. Для людей, які після багатьох років шукають останки своїх рідних або приходять на місця поховань, там закладені міни. Жертвами мінного терору стають не тільки мирні жителі, але й тварини. Навіть коли в 2020 році Вірменія залишала райони Агдам, Кельбаджар і Лачин, вона додатково замінувала ці території. Це — злочин проти людства.
За оцінками саперів, на територіях, які очищені або заплановані до розмінування, може бути закладено приблизно 4,5 мільйона мін. Згідно з підрахунками фахівців, загальна вартість мін, закладених Вірменією, може сягати 400 мільйонів доларів. У масштабах країни це — астрономічна сума. Виходить, що протягом років окупації Вірменія витратила на мінування азербайджанських територій 50% військового бюджету 2020 року або 10% державного бюджету.
Однією з тем, до яких торкнувся Президент Азербайджану Ільхам Алієв на церемонії відкриття ІІ Глобального медіафоруму в Шуші в липні 2024 року, було також мінування території Азербайджану після війни Вірменією.
«Після тристоронньої Заяви від 10 листопада 2020 року, в період, коли ми не контролювали Лачинський коридор, з Вірменії перевозилися міни, які потім закладалися в Карабасі. Звідки ми це знаємо? Тому що на цих мінах було написано: “Дата виготовлення — 2021 рік, виготовлено у Вірменії”. Тобто уявіть собі: навіть після завершення Другої Карабаської війни вони продовжували здійснювати проти нас мінний терор».
Глава нашої держави, звертаючи увагу учасників форуму на те, що сьогодні багато країн світу страждають від мінного терору, також зазначив, що карти мінних полів, які Вірменія передала Азербайджану, абсолютно непридатні та неточні:
«Спочатку, коли ми просили ці карти, прем’єр-міністри Вірменії говорили мені: “У нас немає карт”. Але потім вони були змушені визнати, що карти є, але вони абсолютно непридатні».
Ільхам Алієв заявив, що основною перешкодою для повернення колишніх переселенців до своїх рідних земель є саме міни, і підкреслив, що до початку реалізації інфраструктурних проєктів і будівництва житлових будинків на цих територіях спочатку проводиться їхнє розмінування:
«На жаль, у нас немає достатньо ресурсів і досвідченого персоналу. Міжнародні організації та компанії пропонують нам такі розцінки, що ціна за квадратний метр у 5–10 разів перевищує реальну. Адже в нас є своє Агентство з розмінування та компанії. Скільки триватиме цей процес — сказати дуже складно».
Президент підкреслив, що відновлення звільнених територій є важким і тривалим процесом, і нагадав учасникам форуму, що навіть через 25 років після конфліктів на Балканах там усе ще відбуваються вибухи мін:
«Хоча конфлікти на Балканах завершилися багато років тому, подібні випадки все ще мають місце. На жаль, і ми будемо змушені стикатися з цим десятиліттями. Сьогодні, за нашими даними, на тих територіях закладено понад мільйон мін».
Вірменія, яка виробляє міни та незаконно розміщує їх на наших територіях, досі не була засуджена. Карти й формуляри, передані Вірменією, зовсім не відповідають реальній ситуації. У цих формулярах навмисно викривлено інформацію про сектори мінних полів, типи закладених мін, відстані між ними, способи встановлення тощо. Це уповільнює процес розмінування та, загалом, повернення громадян Азербайджану до своїх рідних земель. Слід зазначити, що потрібно прискорити юридичні процедури, аби Вірменія відшкодувала мільярди витрат, які Азербайджан змушений витратити на розмінування. Вірменія має компенсувати ці витрати за очищення азербайджанських земель, які вона перетворила на одні з найбільш забруднених мінами у світі.
Офіційний Баку неодноразово закликав Вірменію надати точні карти. Слід пам’ятати, що масове мінування цивільних територій є не лише серйозним порушенням норм міжнародного права, а й злочином проти людяності. Мета закладання мін за межами лінії зіткнення — спричинити ще більше жертв серед цивільного населення. Наразі на звільнених територіях проводяться масштабні відбудовчі роботи. Жертвами мін найчастіше стають саме цивільні особи, які займаються цими відбудовчими роботами. Цей факт є серйозною перешкодою для пришвидшення відновлення. Тому відповідні міжнародні організації та міжнародна спільнота загалом мають адекватно відреагувати на заклики Азербайджану та чинити тиск на офіційний Єреван для повної передачі точних карт мінних полів нашій країні.
Нині ж Вірменія, яка говорить про мир, грубо порушує вимоги міжнародно-правових актів, маючи у своєму розпорядженні точні карти.
Мінування територій Азербайджану, звільнених від окупації, та відмова надати точні карти мінних полів є явною демонстрацією зневаги Вірменією до норм і принципів міжнародного права та міжнародного гуманітарного права.
Цікаво, що, хоча мінний терор проти Азербайджану триває, а карти не передаються, міжнародні організації, які послідовно роблять заяви з будь-якого приводу щодо прав вірмен, мовчать. Насправді ж насамперед Організація Об’єднаних Націй (ООН) та усі міжнародні структури повинні чинити тиск на Вірменію для передачі мінних карт, бо саме ці організації ухвалили численні міжнародно-правові акти, що зобов’язують держави розчищати заміновані території. Зокрема: Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року “Про захист жертв війни”; Другий протокол до Конвенції від 10 жовтня 1980 року “Про заборону або обмеження застосування звичайної зброї, здатної спричиняти надмірні або невибіркові збитки”; а також Конвенцію ООН 1999 року “Про заборону застосування, запасів, виробництва та передачі мін протипіхотного призначення” тощо.
Оскільки Вірменія грубо порушує міжнародні вимоги, вона має нести відповідальність у міжнародному суді. Існують правові акти та взяті зобов’язання держав і міжнародних організацій — але, схоже, вони закривають очі на військові злочини Вірменії.
Відмова Вірменії передати точні карти мінних полів ще раз показує: окупант не відмовився від ворожих намірів, а головна мета — спричинити якомога більше загибелі цивільного населення, перешкодити відновленню мирного життя та поверненню вірних громадян до своїх домівок, іншими словами — зберігати постійну військову напругу в регіоні.
Дії Вірменії у контексті мінного питання — це явна зневага до норм і принципів міжнародного права.
На жаль, міжнародна спільнота досі не відреагувала на мінний терор та вандалізм з боку Вірменії. Провідні держави та міжнародні організації мовчать. Ми вважаємо, що потрібно підняти тривогу й домогтися покарання окупантів на міжнародному рівні.
Обов’язок міжнародних організацій — це не лише щорічні звіти про мінні вибухи, терористичні акти, жертви та поранення, не лише стандартні заяви. Вони зобов’язані виконувати ті обов’язки, які взяли на себе відносно кожного свого члена.
Цікаво, якщо міжнародні організації не виконують свої обов’язки — для чого вони взагалі існують? Для захисту таких терористичних держав, як Вірменія, для ігнорування їхніх військових злочинів чи для карток жертв мінних вибухів?
Якби вони виконували свої обов’язки і тиснули на агресора, не було б ні війни, ні списків загиблих від мінних вибухів.
У цій справі відповідальність лежить не тільки на міжнародних організаціях, а й на офіційному Єревані. Якщо військово‑політичне керівництво Вірменії зацікавлене в довгостроковому мирі в регіоні, воно має надати реальні карти мін Азербайджану, дотримуючись як міжнародних конвенцій, так і положень тристоронньої декларації від 10 листопада 2020 року та подальших угод, виконати свої зобов’язання й відмовитися від військових злочинів. Інакше про довгостроковий мир у регіоні не може бути й мови.
Російський журналіст Дмитро Виноградов у статті для газети «Свободная пресса» під заголовком «Бездонна мінна поле Карабаху. Вірменія витратила сотні мільйонів доларів даремно» пише, що, незважаючи на тишу зброї, колишня зона конфлікту продовжує забирати життя військових і цивільних. Причина — міни, закладені в усі куточки Карабаху. Журналіст зазначає, що процес мінування розпочався ще за часів Першої карабаської війни і тривав у міжвоєнний період. Бойові дії весни 2016 року лише прискорили темп мінування. Здається, Вірменія усвідомила, що велика війна неминуча:
«Розмінування потребує багато часу та великих фінансових ресурсів. Вірменські збройні формування залягли мінами майже кожен сантиметр території, якою вони керували близько 30 років. За оцінками саперів, на очищених або запланованих до очищення територіях може бути закладено близько 1,5 мільйона мін».
Міжнародне співтовариство не повинно ігнорувати триваючий проти Азербайджану мінний терор, здійснюваний Вірменією.
Азербайджан очікує активної підтримки від міжнародних організацій у розмінуванні своєї території. Звісно, деякі організації та країни вже надали певну фінансову допомогу. Але, як зазначалось, міжнародні органи, парламентські інституції окремих країн, та правозахисні структури не повинні бути байдужими до мінного терору, що триває проти Азербайджану. Вони повинні рішуче реагувати на військові й екологічні злочини, порушення гуманітарного права з боку Вірменії та чинити серйозний тиск на цю країну щодо передачі точних карт мінних полів.
