Допоки дітей росії, які стоять навколішках із буквою Z, вчать ненавидіти всіх, хто від них відрізняється мовою, расою, 
національністю, вірою; дітям України прищеплюють любов до Батьківщини та повагу до оточуючих.
Діти мордору стоять навколішках, діти України, попри складний час, співають українських пісень, читають патріотичні вірші та дякують ЗСУ за захист.
Патріотизм по-мордорськи: ми знищимо всіх, хто не такий, як ми. Патріотизм по-українськи: ми обожнюємо неньку-Україну, готові усьому світу розповідати про неї та поважаємо оточуючих.
Шовінізм та фашизм у росії з’явився не сьогодні – це результат систематичного цькування різних народів зі сторони російських політикуму, освіти, культури і навіть фольклору. Подивітья, у них усі, хто не “русскій” – всі погані. Чукчі – тупі, молдовани – ще тупіші, жителі Кавказу та південних країн – чурки, а українці – взагалі хохли і фашисти. І тільки “рускій ваня” молодець: 30 років сидить на печі, всіх обзиває і нічого не робить. І такі наративи просувалися десятиріччями.
Аналогічно продукт плекання багатьох років, і вже навіть поколінь – український патріотизм. Любов до Батьківщини – це не група крові, з нею не народжуються.
Любов до Батьківщини – потрібно виховувати. Не насаджувати, як у орків, а саме виховувати. Тоді отримаємо людину-патріота, але вихованого патріота, який любить своє-рідне, але й ставиться із повагою до чужого.
Весь світ дивується міці любові у нашої нації до своєї землі, яка зараз дає нам сили і вдачу протистояти ворогу. А цю любов у нас виховали люди, які із початку становлення сучасної української державності, навчають молоде покоління патріотизму.
У далекому 1996 році у Деснянському районі столиці Світлана Манзюк започаткувала Районний конкурс для хлопчиків молодшого та середнього шкільного віку «Козацькому роду немає переводу».
За мету собі ставила виховати шанобливе ставлення до героів-захисників нашої країни.
Нагадую, це був 1996 рік, коли більшість навкруги думала не про лірику та патріотизм, а про речі заземлені – де взяти кошти на їжу та одяг.
Це був 1996 рік, коли українська армія була у повному занепаді, а образ захисника Вітчизни у думках людей був скомпроментований солдатськими анекдотами та дідівщиною в армії.
Саме тоді пані Світлана Манзюк та працівники Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району почали формувати в молодих та допитливих голівках учнів образ козака-захисника, козака-переможця, козака-еталону, яким має бути справжній чоловік.
Ті перші козаки вже виросли і багато хто з них зараз успішно боронить нашу землю від ворога, захищає небо, щоб підростаюче покоління козаків та козачок могло зустрітися на змаганнях бойового гарту.
24 жовтня 2022 року конкурс «Козацькому роду немає переводу» відбувся вже у 27 раз. Цьогоріч змагання проходили у школі 276 Деснянського району. Прийняло участь 49 дітей із 4 шкіл, і що цікаво, серед них – 21 дівчинка.
Команди, за славетною козацькою традицією, мали назву “кіш”. Кожний учасник показав свою візитівку. Потім змагалися у вправності бойового гопака: уджигнули на сцені такі “голубці” (хореографічний рух у гопаку), що зарядили до танцю усю залу.
За тим виявляли найкмітливішого серед Отаманів – так називалися лідери колективів.
І насамкінець, кожна команда демонструвала володіння мистецтвом українського танцю, пісні, гри на музичних інструментах.
Оцінювали молоде покоління шановне журі:
– Заслужений артист України, балетмейстер, режисер, художній керівник Зразкового дівочого танцювального ансамблю «Слов‘яночка» ЦДЮТ Андрій Шелудько;
– Член Національної Ліги Українських композиторів Віктор Манзюк;
– Завідуюча організаційно-масовим відділом ЦДЮТ Ніна Федорчук;
– Керівник спортивно- хореографічного ансамблю «New Day» Олег Яловий.
А у фіналі свята, перед врученням дипломів та подяк, заспівали почесні гості:
– Народний артист України, художній керівник вокально-хореографічного ансамблю «Украіночка» Віталій Юхименко;
– Співачка та телеведуча Наталя Кудряшова.
Згадуючи це чудове свято любові до Батьківщини, я розумію, що Україна вистоїть.
Бо маємо патріотів великих і малих на усіх фронтах – військовому, освітньому, культурному.
І ми обов’язково переможемо!
Слава Україні!
Автор: Наталія Кудряшова.
