Акіф Дадашов: «Те, що наші співвітчизники працюють на престижних посадах, мають наукові ступені в Україні, обираються депутатами місцевої, міської та Верховної Ради, створють робочі місця – це чудовий показник»
Пропонуємо Diaspornews.az інтерв’ю Акіфа Дадашова, колишнього голови Київської обласної організації Конгресу азербайджанців України, старшого члена нашої діаспори:
– Пане Акіфе, Ви – один із засновників національної діаспори в Україні. Але Ви один із невидимих у ЗМІ представників нашої діаспори. Тому, перш за все, наші читачі хотіли б познайомитися з Вами ближче.
Я Дадашов Акіф Мусахан огли, народився 10 травня 1961 року в селі Бабаханли Джалілабадського району в родині інтелігентів.
Після закінчення школи пішов у військову службу. У 1982-1987 рр. навчався у Київському інженерно-будівельному інституті (нині КНУБА). Після закінчення інституту мене відправили за розподіленням працювати на Батьківщину.
Сумнівна політика, яку проводив Михайло Горбачов, не дозволила багатьом нашим інтелігентам влаштуватися на роботу на Батьківщині.
Повернувшись в Україну, я влаштувався на роботу у Домобудівний Комбінат IX Київміськбуду за спеціальністю. Тоді ж у 1988-1993 роках я здобув другу вищу освіту в Київському національному економічному університеті.
З 2002 року я обіймав керівні посади в кількох будівельних компаніях. Зараз я на пенсії. Я був одним із піонерів руху азербайджанської діаспори в Україні. Я був головою Київської обласної організації Конгресу азербайджанців України.
Одружений. Маю трьох дочок. Моя старша дочка Первін має ступінь кандидата економічних наук, доктора філософії та викладає в університеті. Моя середня дочка Меріам – юрист за освітою і навчається в аспірантурі. Моя молодша донька Ірина цього року здобула подвійний магістерський ступінь в Норвегії та Канаді.
– Що найбільше цікавить Вас у роботі з діаспорою?
– Я б сказав, що початок руху азербайджанської діаспори було закладено в результаті політики, яку проводив великий лідер Гейдар Алієв в середині 70-х років, коли азербайджанську молодь відправляли на навчання в інші республіки. Ця азербайджанська молодь разом із навчанням з молодими представниками інших народів, які проживають в інших республіках, також пропагували наші національні та духовні цінності.
7 червня 2001 року під час саміту ГУАМ у Ялті відбулася зустріч з активістами Конгресу азербайджанців України та нашого великого лідера Гейдара Алієва. Я також брав участь у цій зустрічі як голова Київської обласної організації Конгресу азербайджанців України.
Перед зустріччю панувала дуже напружена атмосфера. Через кілька хвилин після початку зборів я відчув, ніби з нами в рідному селі розмовляє мудрець, старійшина, хтось із близьких. Він розповів нам про історію діаспорних організацій, їхню роботу та обов’язки, які ми маємо.
Це були життя, яке ми прожили, і майбутнє життя, яке нас чекало.
«Ви всі мої діти і ви для мене рідніші за тих, хто повернувся в Азербайджан. Тому що ви несете більше відповідальності. Ви повинні пропагувати національні та духовні цінності, історію, мову, культуру, мистецтво та традиції Азербайджану в суспільстві, в якому ви живете», – дав нам свої настанови великий лідер.
Під час Першого Конгресу азербайджанців світу великий лідер Гейдар Алієв порушив важливіші питання перед організаціями діаспори. Одним з найважливіших питань було встановлення тісних зв’язків між організаціями діаспори та азербайджанською державою.
Як конгресмен і регіональний лідер, я також знав, наскільки важливі для мене вимоги. Ми розпочали зустрічі з азербайджанцями, які проживають у містах Біла Церква, Ірпінь, Бровари, Боярка, Васильків, Фастів Київської області, і працювали над створенням діаспорних організацій у цих містах. На той час робота голови Конгресу азербайджанців України Талата Алієва була справді великою. Треба також сказати, що під час нашої діяльності ми тісно співпрацювали з Посольством Азербайджану в Україні.
Я також брав участь у Другому конгресі азербайджанців світу. Тоді президент Ільхам Алієв висунув більш серйозні вимоги до лідерів діаспори.
Це налагодження відносин з діаспорами інших народів, що діють в Україні, участь діаспори у місцевих виборах та підтримка їх, а також підтримка у вихованні нового покоління, налагодження економічних і культурних зв’язків з Азербайджаном.
Одним із прикладів роботи співробітників посольства та активних учасників Конгресу українських азербайджанців на чолі з послом Азербайджану в Україні Талатом Алієвим та головою Конгресу українських азербайджанців Огтаєм Ефендієвим стало церемонія відкриття пам’ятника академіка Заріфи Алієвої в Ірпені за участю президента Ільхама Алієва та першої леді Азербайджану Мехрібан Алієвої.
Зазначу, що пам’ятник покійній Заріфі Алієвій знаходиться в парку названого в її честь, так само як одна з вулиць міста Ірпеня та одна з ірпінських загальноосвітніх шкіл.
Для мене головним інтересом діаспорного руху є зближення стосунків між стародваніми народами Азербайджану та України, щоб зберегти живими та поширити серед людей священні й необхідні національні та духовні цінності нашого народу.
– Загалом, чи може азербайджанська діаспора сказати своє слово в Україні?
– Порівняно з історією діаспори інших народів, історія руху азербайджанської діаспори в Україні коротка. Тим не менш, у Києві та в регіонах ведеться велика робота.
Це чудовий показник, що наші співвітчизники працюють на адміністративних посадах, займають престижні посади у вищих навчальних закладах та мають наукові ступені, обираються депутатами місцевих органів управління, міських рад, створюють робочі місця для підприємців.
Особи азербайджанської діаспори в Україні зробили все можливе, щоб допомогти вимушеним переселенцям з Криму та Донбасу.
Азербайджанці, які проживають в Україні, як громадяни України брали участь у війні на Донбасі на високому рівні, як на фронті, так і в тилу. Серед військовослужбовців є загиблі наші земляки. Нехай Бог помилує їх.
Майор Ільгар Багіров «Балу» з Ірпеня, де я живу, героїчно воював і загинув в бою.
Хочу зазначити, що відомі діячі азербайджанської діаспори в Україні Олег Крапівін, Хікмет Джавадов, Ровшан Тагієв, Огтай Ефендієв матеріально допомагають родинам загиблих ветеранів, багатодітним сім’ям, малозабезпеченим та людям з інвалідністю.
– Як наша діаспора сприяє розвитку відносин між двома країнами?
– З моменту створення Руху азербайджанської діаспори в Україні він зробив усе, щоб донести криваві події 20 січня до українського громадсько-політичного кола.
Тому важливо було проводити мітинги з цього приводу і доносити нашу правду до народу України.
Важливо було також проінформувати українську громадськість про карабахську проблему та про те, що наші вороги безжальні та злочинні.
У Києві та областях постійно проводяться різноманітні заходи щодо Ходжалинської трагедії.
Також під час 44-денної війни Рада азербайджанців України підтримували боротьбу азербаджанського народу у ЗМІ, суспільстві та політиці, а також надавал фінансову допомогу.
Рада азербайджанців України завжди знаходиться в авангарді розвитку політичних та економічних відносин між двома країнами.
Так, група українських політиків організувала візит до Азербайджану та Карабаху. Для них дуже важливий крок донести правду, яку вони там бачать, і до української громадськості.
Згадав одну зустріч: у нас була зустріч із третім Президентом України Віктором Ющенком, який тоді був Головою Кабінету Міністрів України, у зв’язку з одним проєктом.
Проєкт мав на меті розмістити бджолиний мед у невеликих ємностях та надати коротку інформацію про походження бджолиного меду в Україні та геніїв, які жили в цьому регіоні. Таку продукцію мали продавати на міжнародних рейсах, у потягах і в людних місцях.
Віктор Андрійович Ющенко зазначив, що туристи, які відвідують Україну, за допомогою цього зможуть отримати інформацію про регіони та геніїв України.
Приємно, що створення азербайджанських торгових центрів в Україні та презентація азербайджанської продукції в цих торгових центрах українському народу стає інформаційним центром про Азербайджан.
– Чи активна в діаспорі азербайджанська молодь, яка народилася і виросла в Україні?
– Хочу зазначити, що створення Спілки азербайджанської молоді в Україні відбулося своєчасно. У ті роки в середніх та вищих навчальних закладах навчалися діти більшості азербайджанців, які проживають в Україні.
Одним із важливих питань було ознайомлення молодих людей, народжених в Україні, з національно-культурними цінностями азербайджанського народу, їх пропагування не тільки в родині, а й у суспільстві.
Водночас у багатьох великих містах України жили сотні молодих азербайджанців, які приїхали в Україну вчитися та працювати.
Створити спілку мали молодий інтелектуал Анар Тахіров і його команда.
Організаційна робота Спілки азербайджанської молоді в Києві, в областях України, в Україні на чолі з Анаром Муаллімом вимагала великої наполегливої роботи.
Завдяки підтримці активістів діаспори та молоді в регіонах були створені та почали діяти організації в регіонах.
Слід зазначити, що вони провели велику роботу як у науковій, так і в соціальній сферах.
Одним із найважливіших питань в Україні було обговорення реалій Азербайджану в політичній та соціальній сферах, проведення наукових конференцій, організація спортивних змагань, участь у мистецькому та культурному житті.
На черговиї виборах Ільхаме ханим з команди Анара Муалліма була обрана головою Спілки азербайджанської молоді в Україні. Колектив гідно продовжує свою місію.
На жаль, пандемія, як і в будь-якій діяльності, ускладнює роботу молоді в цій сфері.
Однак, поряд з роботою в інших сферах, під час пандемії команда продовжує підтримувати азербайджанських студентів, які навчаються в Україні.
– Хоча Ви вже багато років живете за кордоном, чи є у вас зв’язок з Батьківщиною?
– На нашій Батьківщині я завжди був і буду на зв’язку зі своєю великою родиною, братами і сестрами, їхніми дітьми, друзями зі школи та інституту.
Дні, коли ми з дітьми відпочиваємо на Батьківщині – найщасливіші моменти мого життя.
Нехай Бог завжди благословляє добрі справи. Для мене дуже важливо бути присутнім на весіллях дітей моїх рідних і друзів.
Кажуть, добрі і погані події – брати, тому й у важкі часи я завжди намагався бути зі своєю великою родиною та друзями.
